Нарощування кісткової тканини в стоматології
Нарощування кістки в стоматології-імплантології, на відміну від нарощування зуба в терапії та художній реставрації – повноцінне хірургічне втручання, що має відповідні ризики. Це операція зі збільшення обсягу кісткової тканини перед вживленням штифтів – штучних коренів для коронок чи іншої ортопедичної конструкції.
Вкажіть свій номер телефону, ми передзвонимо і підберемо для вас зручний час прийому.
Часто це обов’язкова умова для проведення імплантації, адже після втрати зуба кістка швидко стоншується та втрачає щільність. Вживляти до неї імпланти не можна через підвищення ризиків поганої первинної стабілізації та подальшого відторгнення.
Нарощування кісткової тканини для імплантації: основні різновиди
Живлення кісткової тканини відбувається завдяки крові, котра транспортує поживні речовини. Достатній кровообіг досягається завдяки компресійному навантаженню, що виникає під час пережовування їжі. Втрата зубів призводить до зменшення цього тиску, тому спостерігається нерівномірна резорбція (розсмоктування) щелепної кістки. Ознаки атрофії тканини відрізняються на верхній і нижній щелепі, що зумовлено анатомічними особливостями. Так, у першому випадку спостерігається витончення за висотою, а в другому – за шириною. Варто зазначити, що складність нарощування кісткової тканини верхньої щелепи пов’язана із близьким розташуванням гайморових пазух.
Методи нарощування кістки для імплантації:
- Розщеплення альвеолярного відростка. Техніка корекції вузького альвеолярного гребеня. Він розділяється на 2 рівні частини з введенням остеопластичної маси між ними. Зверху накладається мембрана, а ясенний клапоть ушивається.
- Встановлення біомембрани. Профілактична процедура, що виконується після видалення зуба, щоб запобігти росту м’якої тканини в лунці. Лікар поміщає до порожнини остеопластичні матеріали, прикриваючи їх біомембраною.
- Синус-ліфтинг. Метод нарощування кістки для імплантації верхньої щелепи, що буває закритим і відкритим. Проведення процедури збільшує обсяг кісткової тканини в зоні молярів і премолярів. Закрита методика менш травматична, адже здійснюється одночасно зі встановленням імплантату. Відкрита ж потребує доволі тривалого відновлення перед виконанням імплантації. Для розміщення остеопластичного матеріалу проводиться надріз ясен, видалення малої ділянки щелепної кістки та встановлення біомембрани, щоби підняти м’які тканини.
- Аутотрансплантація. Найпопулярніший спосіб нарощування кістки за значного дефіциту тканини. Під час проведення операції хірург пересаджує трансплантат від самого пацієнта. Зазвичай береться невеликий фрагмент тазової, кістки з підборіддя чи кінців нижньої щелепи.
- Остеопластика гранулами. Спосіб нарощування щелепної кістки, коли потрібно збільшити її висоту. Під час процедури хірург розкриває ясна, формує лунку, закладає гранули, встановлює мембрану та накладає шви.
Оптимальна методика нарощування кісткової тканини визначається відповідно до місця імплантації (на верхній чи нижній щелепі), виявленого обсягу атрофії та кількості зубів, що потребують відновлення. Також на вибір способу можуть впливати різновид імплантів та фінансові спроможності пацієнта. Щоб зменшити вартість лікування, треба якнайшвидше звернутися до стоматолога-імплантолога після втрати зуба. Поки не почалося витончення щелепної кістки (приблизно 2-3 місяці), у пацієнта є шанс уникнути складної, дорогої та травматичної процедури нарощування кісткової тканини.
Матеріали, що застосовуються для лікування атрофії кісткової тканини
Кісткова тканина у верхній та нижній щелепі може відновлюватися за допомогою штучного чи органічного матеріалу. Так, для проведення нарощування використовують аутогенні (власні тканини пацієнта), алергенні (від людського донора), ксеногенні (від тваринного донора) та алопластичні (синтетичні за походженням) матеріали.
Для нарощування кістки зуба слугують:
- Стоматологічні мембрани. Тонкі, еластичні плівки виконують функцію розділення та утримання тканин ясен і щелепної кістки. Саморозсмоктувальні різновиди не потрібно витягувати, а ті, що не резорбуються, видаляються хірургічно.
- Остеопластичні матеріали. Трансплантат береться в самого пацієнта, донора чи синтезується в лабораторних умовах, як, наприклад, остеопластичні гранули. Це основний елемент кісткової тканини для її відновлення.
- Стоматологічні піни. Мікроскопічні титанові штифти застосовуються для фіксації біомембрани. Це запобігає її рухливості впродовж процесу остеосинтезу. Вони мають голівку та гвинтовий стрижень для зручного встановлення та знімання.
- Шовний матеріал. Хірургічні нитки слугують для ушивання м’якої тканини ясен і слизових оболонок. Їхня структура може нараховувати одне чи кілька волокон, бути саморозсмоктувальною або нерозсмоктувальною.
Головна перевага органічного матеріалу для нарощування кістки щелепи – швидке приживлення. Однак можливе виникнення алергічної реакції, особливо, коли береться донорський трансплантат. Синтетичні різновиди гіпоалергенні та знижують травматизм процедури, однак кісткова структура відновлюватиметься довше.
Нарощування кісткової тканини: основні небезпеки
Витончення кістки перестало бути протипоказанням до імплантації завдяки новітнім технологіям нарощування кісткової тканини. Крім того, витратні матеріали та техніки проведення процедур постійно покращуються, щоби прискорити остеоінтеграцію, дати стійкіший і триваліший результат та знизити дискомфорт для пацієнта. Відсоток ризиків постійно зменшується, однак будь-яке хірургічне втручання має свої складнощі.
Можливі ускладнення після нарощування кістки:
- Відторгнення трансплантата. Частіше трапляється в разі використання штучних різновидів через індивідуальну непереносимість та алергічні реакції. Водночас аутотрансплантація дає максимальну ймовірність повного приживлення.
- Низька ефективність операції. Фіксується в разі патологій кровоносної системи в пацієнта. Тоді пересаджена кісткова тканина не отримує достатньо поживних речовин, через що поступово розсмоктується.
Велике значення має вік, адже після 35-40 років регенерація протікає повільніше, що може вплинути на результативність відновлення тканини щелепної кістки. Особливо це помітно на верхній щелепі, яка анатомічно тонша за нижню.
Як мінімізувати негативні наслідки після нарощування кісткової тканини
Хірургічне втручання – завжди стрес для організму. Травмування м’яких тканин під час проведення операції з нарощування кісткової призводить до больових відчуттів після процедури. Може спостерігатися набряк, підвищення температури, загальна слабкість. Перелічені симптоми – нормальна реакція організму, що досягає піку на 3-й день та поступово зникає впродовж ще 2-3 діб. Якщо дискомфорт зберігається довше, треба звернутися до стоматолога для консультації. Повний термін реабілітації – 3-6 місяців. Точні строки відновлення після нарощування зубної кістки, ціна процедури та дата виконання імплантації визначаються відповідно до особливостей клінічної картини.
Рекомендації, щоб мінімізувати неприємні відчуття після операції:
- Зниження фізичних навантажень. В ідеалі треба відкласти заняття спортом і будь-яку активну діяльність до моменту зняття швів.
- Дотримання післяопераційної дієти. Щоб запобігти подразненням слизової та запальним реакціям, необхідно прибрати з раціону занадто гарячу, холодну, гостру, тверду, солону та пряну їжу.
- Відсутність тиску на прооперовану ділянку. Потрібно жувати протилежним боком щелепи або вживати перебиті продукти (пюре, смузі, крем-супи тощо).
Лікування витончення кісткової тканини щелепи в клініці Ukrainian Dentist Club – гарне рішення, щоб забезпечити собі високу ефективність процедури та легке відновлення з мінімальним дискомфортом. Серед наших переваг – ретельна підготовка до операції, висока кваліфікація хірургів, використання новітніх технологій і безпечних матеріалів. На консультації можна дізнатися все про збільшення обсягу кістки та порадитися, які зубні протези кращі для встановлення на імпланти.
