Лікування карієсу: причини розвитку, різновиди захворювання та методи лікування
Карієс – найрозповсюдженіша стоматологічна патологія, що діагностується в пацієнтів різного віку. Захворювання виявляється не лише в дорослих, а й у дітей, починаючи з 2-3 років. Його небезпечність криється в поступовому розвитку та відсутності явних симптомів на ранній стадії. Однак починаючись з невеликої плями, хвороба може призвести до повного руйнування та втрати зуба. Тому своєчасне лікування карієсу – запорука збереження здоров’я зубів і привабливої посмішки.
Вкажіть свій номер телефону, ми передзвонимо і підберемо для вас зручний час прийому.
Що таке карієс і чим він небезпечний
Карієс – повільна деструкція твердих тканин зуба (дентину) під дією хвороботворної мікрофлори. Бактерії живуть у м’якому нальоті та твердих відкладеннях і харчуються часточками їжі, що залишаються в міжзубних проміжках та інших важкодоступних місцях зубного ряду. У процесі життєдіяльності вони виділяють кислоти, що вражають емаль, а потім дентин та інші прошарки зуба.
Без своєчасного лікування карієсу спостерігається все більш глибоке ураження зуба. Після білої плями, що свідчить про демінералізацію ділянки, починається руйнування емалі, а далі тканин дентину, пульпи та періодонту. У випадках формування великої каріозної порожнини діагностується серйозне пошкодження натуральної коронки, за якого збереження зуба неможливе. Стоматологу доводиться видаляти його залишки та відновлювати зубний ряд імплантом із коронкою чи протезувальною конструкцією.
Причини розвитку карієсу
Основна причина розвитку карієсу – активне розмноження і життєдіяльність патогенної мікрофлори в ротовій порожнині. Це відбувається через генетичну схильність до проблем із зубами або на фоні супутніх негативних чинників, таких як:
- гіповітаміноз;
- ослаблений імунітет;
- захворювання ШКТ;
- порушення обміну речовин;
- незбалансоване харчування;
- неправильна чи недостатня гігієна ротової порожнини;
- анатомічні особливості будови зубів (наприклад, великі міжзубні проміжки);
- дефіцит важливих елементів для тканин зуба (фтору, кальцію, вітаміну D тощо);
- деякі хронічні захворювання, що змінюють хімічний склад і властивості слини.
Ризик розвитку карієсу збільшується на тлі загальних хвороб (наприклад, застудних), частого вживання солодощів, високовуглеводних продуктів, солодких газованих напоїв. Також погіршує стан зубів брак твердих овочів і фруктів (моркви, яблук тощо) у раціоні. А ігнорування необхідності регулярних оглядів у стоматолога (1 раз на 6 місяців) підвищує шанси виявити захворювання вже в запущеній стадії.
Різновиди карієсу
Залежно від локалізації патологічного процесу діагностують фісурний (в анатомічних заглибленнях коронки), апроксимальний (міжзубний) та пришийковий (понад яснами) тип карієсу. За ступенем ураження зуба розрізняють такі стадії:
- каріозна пляма – демінералізація емалі;
- поверхневий карієс – початкове руйнування емалі;
- середній карієс – ураження шару дентину;
- глибокий карієс – розповсюдження деструктивного процесу на пульпу.
Якщо стоматолог діагностує карієс раніше здорового зуба, мова йде про первинне захворювання, опломбованого – вторинне.
Симптоми та діагностика карієсу
Лікар виявляє проблему на будь-якій стадії, тоді як пацієнт зазвичай помічає її після появи інтенсивних больових відчуттів, розростання темної плями на зубі та значного пошкодження коронки. Поверхневе ураження характеризується потемнінням емалі, підвищеною реакцією зубів на гаряче, холодне, кисле та солодке. За середнього вже є больові відчуття як відповідь на харчові та механічні подразники, а також формується темна пляма на пошкодженій ділянці зуба. Глибокий карієс проявляється виникненням каріозної порожнини, постійним гострим болем, набряком і запаленням ясен.
Стоматолог виявляє захворювання «на око» за білими, сірими, темними плямами та точковими отворами, що свідчать про прогресування та поглиблення карієсу. Серед клінічних методів діагностики в сучасній стоматології використовують:
- Рентгенографію. На знімку видно порушення в зубі та прилеглих тканинах.
- Вітальне фарбування. Зуби вкриваються спеціальним барвником, який фарбує здорові ділянки, а уражені бактеріями залишає без змін.
- Ультрафіолетове дослідження. Здорова емаль підсвічується ультрафіолетовими променями, тоді як пошкоджена зостається темною.
Лікування карієсу краще починати на ранній стадії, коли уражена тільки емаль, а пошкоджень дентину ще немає. Такі дефекти набагато легше піддаються корекції, а на етапі білої плями можна обійтися без пломби, якщо використати метод ремінералізації. Тому важливо регулярно відвідувати стоматолога, який помітить проблему на початку.
Методи лікування карієсу
Лікар підбирає низку заходів для лікування карієсу зубів відповідно до результатів діагностики. За поверхневого каріозного ураження гарний терапевтичний результат дає фторування. На пошкоджену ділянку емалі наноситься фторовмісний засіб, після чого спостерігається зникнення каріозної плями. Іноді її протравлюють спеціальним засобом, щоб запечатати пори та сповільнити руйнування зуба.
Етапи лікування середнього карієсу:
- Введення місцевої анестезії.
- Видалення пошкоджених тканин зуба з максимальним збереженням здорових.
- Обробка утвореної порожнини антисептичним розчином.
- Висушування на покривання отвору гелем для кращої адгезії з пломбою.
- Підбір відтінку пломби відповідного до натурального кольору зуба.
- Пошарове нанесення пломбувального матеріалу з його полімеризацією під спеціальною лампою для 100% затвердіння.
- Фінальна обробка та шліфування пломби.
Для лікування глибокого карієсу недостатньо пломбування. На запущеній стадії спостерігається ураження пульпи, що спричиняє інтенсивні больові відчуття. Тому для їхнього усунення стоматолог має видалити нервові закінчення. На першій процедурі лікар очищає зуб від усіх каріозних елементів, видаляє нерв та закриває порожнину тимчасовою пломбою. Постійна встановлюється за 4-7 днів, які потрібні, щоб виключити ускладнення, наприклад, подальший розвиток запалення.
Різновиди пломб у сучасній стоматології:
- Фотополімерні. Відрізняються підвищеною міцністю. Використовуються найчастіше, адже мають широку палітру відтінків, що спрощує підбір потрібного в кожному клінічному випадку. Матеріал має пастоподібну консистенцію, тому стоматологу легко створювати потрібну форму під каріозний дефект. До пломбувального матеріалу входить декілька компонентів, які лікар змішує перед процедурою. Фотополімер наносять шарами, висушуючи їх під УФ-лампою. Строк служби фотополімерних пломб складає від 5 до 15 років.
- Склоіономерні. Легко підбираються відповідно до натурального тону зубів. Використовуються в дитячій стоматології. Серед переваг склоіономерних пломб стоматологи називають вміст фтору, гарну адгезію та захист від вторинного ураження.
Кожен пломбувальний матеріал має переваги й особливості застосування, тому лікар визначає оптимальний варіант в індивідуальному порядку. Враховуються результати діагностики, анамнез, ступінь ураження тканин зуба та побажання пацієнта.
Ускладнення карієсу
Без своєчасного лікування карієсу можливе повне руйнування зуба з його подальшою втратою. Замість нього доведеться встановлювати імплант зі штучною коронкою або іншу протезувальну конструкцію. Також ймовірне поширення інфекції на сусідні м’які тканини, що призводить до розвитку запалення з відповідними симптомами.
Найчастіші ускладнення, якщо не лікувати карієс:
- пульпіт – запалення пульпи (тканин зуба, що містять нерви та судини);
- тріщина чи відлам коронки – руйнування зуба через стоншені стінки;
- періодонтит – запалення прикореневих м’яких тканин;
- флегмона чи абсцес – гнійне утворення.
Розвиток пульпіту супроводжується сильним болем, адже патологічний процес зачіпає безпосередньо нервові закінчення. Це спонукає більшість пацієнтів негайно звернутися до стоматолога. Якщо не почати лікування захворювання на цій стадії, запалення може поширитися каналами до щелепної кістки та призвести до її руйнування.
Профілактика карієсу
Схильність до розвитку захворювання може мати спадкову природу чи залежати від особливостей прикусу. Однак набагато частіше ураження зубів відбувається через погану гігієну ротової порожнини, незбалансований раціон, слабкий імунітет тощо. Тому важливо своєчасно усувати чинники, що провокують хворобу.
Загальні профілактичні рекомендації:
- полоскати ротову порожнину після кожного приймання їжі;
- чистити зуби двічі на день, використовувати ополіскувач, нитку чи іригатор;
- не пропускати візити до стоматолога та процедури професійної чистки зубів;
- харчуватися збалансовано (менше солодощів і швидких вуглеводів, більше свіжих овочів і фруктів, цільнозернових продуктів, зелені);
- своєчасно лікувати стоматологічні захворювання та хвороби ШКТ;
- пройти курс ортодонтичного лікування в разі патологій прикусу;
- слідкувати за достатньою кількістю вітамінів і мінералів у раціоні.
Якщо під час профілактичного огляду стоматолог виявив проблему на початковому етапі, не варто відкладати терапевтичні заходи. Це лише знизить вірогідність успішного відновлення анатомії та функцій зуба, а також підвищить ціну лікування карієсу.
Чи потрібно лікувати карієс молочних зубів
Заміна молочних зубів корінними в дітей відбувається у віці 6-13 років. Часто батьки вирішують не чіпати каріозний зуб, адже він однаково випаде. Та лікарі одностайні у твердженні, що лікувати карієс молочних зубів потрібно. Ігнорування проблеми може призвести до розвитку пульпіту та періодонтиту із сильними болями та іншими важкими симптомами, а також до поширення запалення на сусідні структури зубного ряду.
Прогресування каріозного ураження може спричинити інфікування зачатків постійних зубів із серйозними проблемами в майбутньому. Не менш небезпечна передчасна втрата молочного зуба, адже це порушує формування зубного ряду. Надалі патології прикусу вимагатимуть ортодонтичної корекції, наприклад, встановлення брекетів. Тому краще звернутися до стоматолога для швидкого та безпечного лікування карієсу, поки патологічний процес не перейшов у запущену чи хронічну стадію.
