Хронічний гіпертрофічний пульпіт: особливості захворювання, симптоми та лікування
Гіпертрофічний пульпіт – запальний процес з патологічним ростом грануляційної тканини, що вражає пульпу зуба. У результаті ушкодження коронкової частини зуба виникає оголення внутрішніх шарів із травматизацією пульпи та розростанням сполучної тканини на її поверхні.
Вкажіть свій номер телефону, ми передзвонимо і підберемо для вас зручний час прийому.
Особливості гіпертрофічного пульпіту
Хронічний гіпертрофічний пульпіт (пульпарний поліп) – особлива форма запального процесу із гіпертрофічними змінами та переродженням пульпи. Часто захворювання стає ускладненням хронічного фіброзного пульпіту, коли спостерігається оголення пульпи через поглиблення каріозної порожнини чи відколювання частини коронки.
Патологічний процес супроводжується формуванням грануляцій – утворень, що густо пронизані кровоносними судинами. Їхнє розростання із часом призводить до ураження кореневих структур пульпи та порушень кровообігу з поступовим відмиранням тканин. Гіпертрофічний пульпіт супроводжується запаленням і набряком нервових волокон. Коли пульпа значно збільшується в розмірах, виникає поліп із поверхнею, вкритою некротизованою сполучною тканиною.
Симптоми гіпертрофічного пульпіту
Часто хронічний гіпертрофічний пульпіт протікає безсимптомно або з помірними дискомфортними відчуттями. Така клінічна картина абсолютно не відповідає об’єму та небезпеці руйнівних процесів, що відбуваються в ураженому зубі. У деяких пацієнтів спостерігається ниючий біль у відповідь на механічні, температурні, хімічні подразники. Але основний симптом – кровоточивість, що зазвичай виникає під час жування.
Інші ознаки гіпертрофічного пульпіту:
- велика кількість м’якого зубного нальоту;
- значні руйнування коронкової частини зуба;
- розростання каріозної порожнини з гострими краями;
- неприємний запах із ротової порожнини (у деяких випадках);
- розширення періодонтальної щілини (виявляється під час зондування);
- пухлиноподібне утворення блідо-рожевого кольору (поліп) на поверхні зуба.
Більшість пацієнтів, у яких діагностують гіпертрофічний пульпіт хронічного типу, скаржаться на сильний біль, інтенсивність якого значно зменшилася після появи пухлиноподібного розростання. Больові відчуття не виникають, коли проводиться пальпація та перкусія. У процесі зондування спостерігається кровоточивість, адже грануляційна тканина тендітна та пронизана великою кількістю кровоносних судин.
Причини появи захворювання
Гіпертрофічний пульпіт – захворювання, що не виникає первинно. Це ускладнення каріозного ушкодження коронки зуба з відкриттям глибокої порожнини та оголенням пульпи. Патологія розвивається внаслідок відсутності лікування інших форм гострого чи хронічного пульпіту (зокрема, фіброзного). У деяких випадках хворобу діагностують після травмування коронкових чи кореневих структур зуба, інфікування патогенною мікрофлорою, глибокого карієсу, перфорації дна зубної порожнини після періодонтиту.
Лікування гіпертрофічного пульпіту
Лікування захворювання не починається без діагностики. Для цього проводиться візуальний огляд, збір анамнезу, пальпація, перкусія, зондування, рентгенографія та електроодонтометрія (рідко). На рентген-знімках лікар виявляє значний дефект, що завжди сполучений із зубною порожниною. На підставі результатів підбирається оптимальний метод лікування. Консервативна терапія тут не допомагає, адже патологічне розростання тканин потребує їхнього видалення. Для цього використовуються такі хірургічні методи: екстирпація (вітальна та девітальна), девітальна ампутація, комбіноване втручання.
Вітальна екстирпація
Вітальна екстирпація – метод, коли пульпу видаляють повністю, не використовуючи девіталізуючу пасту. Процедура проводиться під місцевим знеболенням. Спочатку лікар виконує препарацію каріозної порожнини та видалення грануляцій. Далі він оглядає та розширює кореневі канали, обробляє їх антисептиком та антибіотиками. На останньому етапі встановлюють тимчасову пломбу та проводять рентгенографію для контролю. Другий візит до стоматолога призначається за 2 дні. Під час нього видаляють непотрібний пломбувальний матеріал, встановлюють ізоляційну прокладку та постійну пломбу, відновлюють естетику зубного ряду та повторюють контрольну рентгенодіагностику.
Девітальна екстирпація
Метод девітальної екстирпації передбачає тотальне видалення пульпи з нанесенням девіталізуючої пасти. Лікування хронічного гіпертрофічного пульпіту починають зі знеболення. Лікар розтинає патологічну порожнину зуба, висікає гострі краї, оголює кореневу пульпу та накладає девіталізуючу пасту. Після цього встановлюють тимчасову пломбу. На другій терапевтичній процедурі проводиться видалення тимчасової пломби. Для ізоляції зуба стоматолог використовує кофердам. Після вилучення пульпи настає етап обробки антисептиком. Його повторюють після чищення та збільшення ширини каналів кореня зуба. Далі встановлюють постійну пломбу та роблять контрольний рентген-знімок.
