Хронічний фіброзний пульпіт: причини виникнення, симптоми та лікування
Хронічний фіброзний пульпіт – різновид хронічного запалення, що локалізується в пульпі. Прогресування запального процесу призводить до стрімкого росту волокнистої сполучної тканини, що заповнює зуб ізсередини. У сучасній стоматології найчастіше діагностують фіброзний пульпіт у пацієнтів віком 20-50 років. Однак захворювання вражає і молочні зуби, тому його виявляють навіть у дітей.
Вкажіть свій номер телефону, ми передзвонимо і підберемо для вас зручний час прийому.
Причини виникнення фіброзного пульпіту
Зазвичай хронічний фіброзний пульпіт розвивається через нелікований гострий пульпіт. Водночас в пацієнта можуть зникати симптоми запалення та біль, натомість починається швидкий ріст сполучної тканини. Через це порушується кровопостачання пульпи, що призводить до її поступового відмирання.
Інші причини розвитку фіброзного пульпіту:
- Неякісне лікування глибокого карієсу. Ускладнення спостерігається, коли лікар не дотримується техніки правильної обробки порожнини ураженого карієсом зуба чи некоректно накладає спеціальну лікувальну прокладку.
- Травматизація зуба. Фіброзний пульпіт може розвиватися внаслідок ударів та інших механічних впливів, що призвели до пошкодження (перелому) кореневої системи зуба чи його коронкової частини.
Також у стоматології відомі випадки розвитку хронічного фіброзного пульпіту через низьку опірність організму. Особливість захворювання – самостійне виникнення у зубі без відкритої порожнини. Тобто йому не передує карієс чи інша патологія.
Симптоми фіброзного пульпіту
Клінічна картина фіброзного пульпіту – стрімке розростання сполучної тканини з високим відсотком колагенових волокон у всіх відділах пульпи. Через це в пацієнта виникають відчуття тиску та розпирання ураженої ділянки зубного ряду. Внутрішній тиск посилюється з прогресуванням хвороби, завдаючи великого дискомфорту.
Симптоми фіброзного пульпіту:
- біль у відповідь на зовнішні подразники (вдихання холодного повітря ротом, гарячу та холодну їжу/напої, жування, механічні та хімічні чинники);
- гостра реакція на зміну температури довкілля;
- неприємний запах із рота (галітоз) через накопичення решток їжі й активне розмноження патогенної мікрофлори в каріозній порожнині;
- поступове збільшення ділянки каріозного ураження.
Фіброзний пульпіт протікає з періодами загострення. Впродовж цього етапу пацієнт страждає від больового синдрому, що виникає різко та спонтанно. Біль посилюється у вечірній і нічний час, віддаючи у вухо, щоку, скроню (по напряму трійчастого нерва).
Діагностика фіброзного пульпіту
Зазвичай пацієнти приходять до стоматології через сильний біль, який не можуть терпіти. Лікар починає діагностику зі збору анамнезу та візуального огляду. Попередній діагноз ставиться за характером каріозної порожнини або запалення, що розвинулося під пломбою, та великим відсотком пухкого, крихкого дентину. Під час пальпації можливе посилення больового синдрому та невелика кровотеча з ураженого зуба.
Апаратні методи дослідження:
- Зондування. Обстеження кореневої системи відбувається за допомогою зонду після препарації зуба. Процедура дає точну інформацію про стан пульпи.
- Рентгенографія. На знімку чітко видно внутрішні відділи зуба з патологічним осередком і значне збільшення періодонтальної щілини (у 30% пацієнтів).
- Електроодонтодіагностика. Метод визначає реакцію на струм силою 35-50 мкА.
Фіброзний пульпіт може мати характерну клінічну картину, але за деякими ознаками захворювання часто нагадує запущений глибокий карієс чи періодонтит. Тому для початку лікування обов’язкове проходження діагностики в стоматології.
Як вилікувати фіброзний пульпіт
Лікування фіброзного пульпіту здійснюється хірургічним способом. Серед методів, що практикуються у сучасній стоматології: екстирпація (вітальна та девітальна), у дітей – ампутація (вітальна та девітальна). За можливості перевага надається малотравматичним методам зі збереженням кореневої частини зуба.
Ампутація (вітальна, девітальна)
Вітальна ампутація здійснюється під місцевою анестезією. Метод лікування застосовується виключно у дитячій стоматології. Завдання стоматолога – видалити всі інфіковані тканини та стерилізувати порожнину. Осередок запалення обробляють, а лінія ампутації проходить по верхній частині пульпи. Лікар встановлює тимчасову пломбу, яку замінює постійною за деякий час (6 місяців).
Лікування фіброзного пульпіту за методом девітальної ампутації здійснюється за дві процедури. Терапія передбачає видалення м’яких тканин коронкового відділу.
Терапевтичні етапи:
- Перший візит. Каріозну порожнину очищають та обробляють антисептиками. Далі лікар розкриває пульпу та накладає девіталізуючу пасту.
- Другий візит. Коронкова пульпа видаляється з муміфікацією її кореневої частини. Після закладання ізолюючого матеріалу здійснюється реставрація коронки для відновлення естетики посмішки.
Лікування фіброзного пульпіту за методом девітальної ампутації проводиться, якщо захворювання вражає «вісімки» чи моляри нижньої щелепи. Цей спосіб не підходить для обробки зубів з одинарним коренем, адже вони не мають чіткого переходу між коронкою та кореневою частиною.
Екстирпація (вітальна, девітальна)
Вітальна екстирпація передбачає повне видалення дентальної тканини, пошкодженої запаленням. Операція проводиться під місцевою анестезією без попередніх заходів для відмирання пульпи. Порожнину препарують та обробляють медикаментами. Далі видаляють усі тканини коронкової та кореневої частини. На фінальному етапі лікар вимірює глибину каналів, проводить їхнє розширення та пломбування. Деякий час пацієнт носить тимчасову пломбу, після чого вона замінюється постійною.
Початковий етап лікування фіброзного пульпіту за методом девітальної екстирпації:
- Умертвіння коронкової та кореневої пульпи.
- Введення місцевої анестезії.
- Видалення пошкоджених запаленням емалі та дентину.
- Обробка утвореної порожнини антисептичними засобами.
- Медикаментозний етап (лікар вводить лікарські препарати та накладає пов’язку із водного дентину, яка знімається під час другої терапевтичної процедури).
На наступній процедурі стоматолог видаляє всі патологічно змінені тканини, вимірює та розширює кореневі канали для отримання правильної конусоподібної форми. Далі їх обробляють антисептичними розчинами та заповнюють пломбувальним матеріалом. Процедура закінчується встановленням тимчасової пломби. Її замінюють постійною під час третього візиту до лікаря, якщо лікування фіброзного пульпіту пройшло успішно: зникли симптоми, а зуб більше не реагує на температурні подразники.
