Гінгівіт — гострий запальний процес у яснах. Захворювання може бути як самостійною хворобою, так і супутнім при абсцесах, пародонтиті і т. д. Найчастіше проявляється біля шийки зубної коронки та у міжзубному просторі. Локалізуватися може як біля однієї зубної одиниці, так і охоплювати кілька зубів підряд, чи навіть усю щелепу.

Причини виникнення гінгівіту

У понад 80% випадків запалення його причиною є скупчення зубного нальоту. Саме неякісна гігієна, не використання зубної нитки для очищення міжзубного простору сприяє накопиченню відкладень їжі з подальшим розмноженням бактерій. Зубний наліт, а далі і зубний камінь стають поживним середовищем для патологічної мікрофлори. Бактерії у процесі життєдіяльності виділяють агресивні метаболіти, кислоту і токсини, які потрапляють у слизову оболонку — розвивається запальний процес.

У інших 20% випадків розвитку гінгівіту провокують:

  • загальне зниження імунітету (наприклад, під час застуди, лікування туберкульозу чи проходження курсу хіміотерапії);
  • різке коливання гормонального фону (під час статевого дозрівання, вагітності, лактації, захворювань щитоподібної залози і т. д.);
  • систематичне травмування слизової через звичку розгризати кістки, лускати насіння;
  • паління. Висока температура диму, токсичні компоненти, які виділяються під час горіння, негативно впливають на ясна;
  • особливості зубощелепної системи (вади прикусу, проблеми із слиновиділенням);
  • захворювання шлунково-кишкового тракту;
  • неякісна установка ортодонтичних чи протезних конструкцій, пломб;
  • аутоімунні захворювання (цукровий діабет);
  • хронічний або гострий стрес.

З переліку факторів-провокаторів зрозуміло, що застрахуватися від гінгівіту практично нереально. Тому важливо знати тривожні дзвіночки, коли потрібно звертатися до стоматолога за допомогою.

Симптоми гінгівіту

Ознаками запального процесу є:

  • кровоточивість ясен під час чищення зубів або використання зубної нитки. Іноді при відкушуванні твердої їжі (яблук, моркви);
  • набряклість та почервоніння ясен;
  • дискомфорт, підвищена чутливість в області ясен;
  • неприємний запах з рота;
  • оголення шийки зубів;
  • поява дрібних виразок або виразок на яснах;
  • локальні поклади зубного каменю, зубного нальоту;
  • збільшення міжзубних проміжків.

Симптомів гінгівіту не достатньо для самостійної постановки діагнозу пацієнтом вдома. Після професійної діагностики стоматолог підтверджує наявність запалення, визначає його вид та призначає терапію.

Види гінгівіту

Стоматологи класифікують декілька видів запалення:

  1. Катаральний гінгівіт: характеризується почервонінням, кровоточивістю та набряком ясен. Супроводжується відчуттям свербіжу, печіння та болю.
  2. Гіпертрофічний гінгівіт: виявляється збільшенням зубоясенних сосочків. Частіше виникає при ендокринних порушеннях у вагітних, підлітків чи на фоні цукрового діабету. На пізніх стадіях може супроводжуватися кровотечею, виходженням гною, утворенням несправжніх кишень, болем під час жування й неприємним запахом з рота.
  3. Атрофічний гінгівіт: характеризується зменшенням тканини й об’єму слизової оболонки, що призводить до зниження рівня ясен і оголювання кореня зуба. Це може призводити до болючої реакції на холод або тепло.
  4. Виразково-некротичний гінгівіт: найважча стадія, супроводжується виразками в ротовій порожнині, підвищенням температури тіла, збільшенням лімфовузлів, сильним болем, неприємним запахом з рота та загальним нездужанням. Найчастіше розвивається на фоні авітамінозу, інтоксикації.

Особливості діагностики гінгівіту

Діагностика гінгівіту включає ряд специфічних методів та ознак, що допомагають лікарю визначити наявність цього захворювання. Основні особливості діагностики гінгівіту включають:

  1. Клінічний огляд. Лікар проводить візуальний огляд ясен, шукає ознаки набряку, почервоніння та кровоточивості. Визначає наявність зубного каменю, нальоту та інших ознак запалення.
  2. Вимірювання кровоточивості. Використовується спеціальний прилад для оцінки кровоточивості ясен під час проб натискання на них.
  3. Рентгенівське дослідження. Зазвичай використовується для визначення стану кісткової тканини, що підтримує зуби, і виявлення можливих ускладнень.
  4. Дослідження зубного нальоту і каменю. Лікар оцінює наявність і кількість зубного нальоту та каменю, оскільки це може бути фактором розвитку гінгівіту
  5. Анамнез. Лікар збирає інформацію про медичну історію пацієнта, його спосіб життя та звички, що можуть впливати на стан ясен.
  6. Визначення мікробного складу. У випадках, коли лікар підозрює інфекційний гінгівіт, може бути проведений аналіз мікробного складу бактерій у ротовій порожнині.

Загальна діагностика гінгівіту дозволяє лікарю зробити об’єктивний висновок щодо ступеня тяжкості захворювання та вибрати оптимальний план лікування.

Методи лікування гінгівіту

Боротьба із запаленням ясен починається із професійної чистки. Під час механічної, ультразвукової або комбінованої процедури видаляється наліт та камінь, що вже покращує стан ротової порожнини. Якщо гінгівіт супроводжується патологічними змінами в пародонтальних кишенях, то рекомендований кюретаж. Хірургічна процедура на крок наблизить до здоров’я ясен, свіжого подиху. 

При атрофічному гінгівіті рекомендована пластика ясен. Пересадка м’яких тканин із піднебіння (гінгівопластика)  закриває дефект кореневої шийки, попередить надмірну рухливість зубів, покращує естетику ясневого краю. Додатково можуть призначатися фізіопроцедури для прискорення регенерації.

Препарати для лікування гінгівіту

Гінгівіт: що це таке, причини виникнення, симптоми та лікування

Терапія гінгівіту передбачає комбінацію кількох лікарських засобів. Для полегшення зубного болю та зняття лихоманки застосовують Ібупрофен або його аналоги (деяким людям може викликати сухість у роті), кортикостероїди, які також зменшують почервоніння та запалення.

Серед антибіотиків, які використовуються для лікування запалення ясен та інших інфекційних проблем ротової порожнини, визначають:

  • пеніцилін;
  • амоксицилін;
  • кліндаміцин (використовується у випадках, коли організм не реагує на пеніцилін та амоксицилін);
  • тетрацикліни (ефективні при захворюванні пародонту) та інші.

Не всі випадки інфекцій ротової порожнини вимагають лікування антибіотиками, оскільки ці препарати неефективні при грибкових ураженнях слизової. Крім того, деякі інфекції можуть бути усунуті хірургічним шляхом, наприклад, видаленням інфікованого зуба. Вибір антибіотика повинен враховувати вид бактерій, що викликали ураження слизового прошарку ротової порожнини.

У випадку грибкових інфекцій ротової порожнини ефективними є протигрибкові засоби, такі як ністатин (мікостатин), які доступні у вигляді пастилок та пероральної суспензії. Використання протигрибкових препаратів є обов’язковим при кандидозі.

Важливо завершити повний курс лікування антибіотиками чи протигрибковими препаратами, навіть у випадках, коли симптоми здається зникають. Незакінчений курс може призвести до стійкості бактерій або грибків до звичайної терапії та ускладнити лікування у майбутньому.

Полоскання ротової порожнини застосовують як профілактичний засіб і допоміжний елемент основного курсу лікування захворювання. Розчини з сіллю, содою чи хлоргексидином ефективні у знятті болю, зменшенні запалення та підтриманні гігієни ротової порожнини. Однак самостійно вони недостатньо ефективні для боротьби з основною причиною ураження організму.

Можливі ускладнення гінгівіту

Без лікування запалення ясен може поширитися на зубні зв’язки, окістя, корені зубів, що в подальшому призведе до підвищеної рухливості зубів та їх втрати. Також гінгівіт стає причиною щоденного дискомфорту під час їжі. Через атрофічні зміни тканин погіршується естетика усмішки, що може слугувати причиною комплексів та невпевненості пацієнта.

Профілактичні заходи виникнення гінгівіту

Головна профілактика гінгівіту — регулярна гігієна ротової порожнини з використанням зубної щітки, пасти, зубної нитки, іригатора, ополіскувача. Використання всього цього арсеналу дозволяє якісно очистити зубний ряд, міжзубний проміжок, усунути залишки їжі, покращити стан ротової порожнини. Мінімум двічі на день варто чистити зуби. При схильності до запальних процесів слизових щоразу після їжі користуйтесь ополіскувачем із протизапальним, асептичним ефектом.

Систематичні візити до стоматолога 1 раз на 4-6 місяців допоможуть своєчасно виявляти дефекти у зубних пломбах, протезах, контролювати появу пародонтальних кишень. Також позитивний ефект на здоров’я ясен має професійна чистка зубів. Процедура — один із елементів профілактики гінгівіту.

Стоматологи UDC нагадують, що не варто зайвий раз випробовувати свої щелепи на міцність, перегризаючи неїстівні предмети, відкорковувати пляшки зубами. Такі дії є травматичними для зубного ряду та тканин ясен.

На базі UDС лікарі пропонують комплексний підхід до лікування будь-якого гінгівіту. Професіонали, новітнє обладнання допоможуть забути про кровоточивість, болючість при надкушуванні.